Януш Корчак – видатний педагог, письменник, лікар і громадський діяч, який відмовився врятувати своє життя тричі.
У перший раз це сталося, коли Януш прийняв рішення не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще напередодні страшних подій.
Вдруге – коли відмовився бігти з варшавського гетто.
А в третій – коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися в вагон поїзда, що відправляється в табір, до Корчаку підійшов офіцер СС і запитав:
– Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.
– А діти?
– Діти поїдуть. Але ви можете залишити вагон.
– Помиляєтеся. Не можу. Не всі люди – мерзотники.
А через кілька днів, в концтаборі Треблінка, Корчак, разом зі своїми дітьми, увійшов в газову камеру. По дорозі до смерті Корчак тримав на руках двох найменших діток і розповідав казку нічого не підозрюючим малюкам.
В принципі, можна більше нічого не знати про Корчака. І прочитати 10 заповідей, рекомендованих цією приголомшливою людиною для виховання дітей.
1.Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собой.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений – йому вона важка не менше, аніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у нього немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
8. Дитина – це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, не тільки плід від плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це щира любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але душа, дана на збереження.
9. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб робили твоєму.
10. Люби свою дитину будь-якою – не талановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.
Не пошкодуйте кілька хвилин – це варто прочитати!