Жив-був фермер. У нього був осел, який справно служив йому все своє осляче життя. Одного разу віслюк з необережності провалився в колодязь і страшно закричав, кличучи на допомогу. Коли фермер прибіг і побачив у чому річ, він, звісно, дуже засмутився, адже віслюк був у нього один.
Став фермер думати, що ж йому робити. Думав-думав і розсудив так: “Осел мій уже старий, своє він майже відслужив. Та й колодязь цей майже висохлий – я давно збирався його закопати. Осла мені все одно не витягнути ніяк, тож закопаю його в колодязі, та й, коли він помре, запаху розкладання чутно не буде. А собі згодом куплю молодого ослика, витривалого.”
Взяв фермер лопату і став закопувати колодязь. Віслюк, зрозумівши в чому річ, почав несамовито кричати своєю ослячою мовою. І раптом він замовк. Кинувши в колодязь ще кілька лопат землі, фермер вирішив усе ж подивитися, чому віслюк мовчить. Як же він був вражений тим, що побачив! Кожну грудку землі, яка падала йому на спину, ослик струшував і підминав під себе ногами. Таким чином він піднімався все вище і вище. Скоро під осликом виявилося так багато землі, що він зміг вистрибнути з колодязя.
У житті кожного з нас буває чимало труднощів. Іноді вони слідують одні за одними. Але не варто їх сприймати як спробу життя “закопати” вас. Труднощі – це сходинки. Труднощі – це досвід. А коли ми набуваємо досвіду, то стаємо на сходинку вище у своєму розвитку.
Як би не було вам важко, які б випробування не посилало вам життя, ніколи не здавайтеся. Наслідуйте приклад ослика: здригніться і піднімайтеся. Якщо не зупинятися, то можна вибратися навіть із найглибшого колодязя.