Коли ви неймовірно близькі зі своєю матір’ю, буває дуже важко описати її іншим. Я маю на увазі, як взагалі можна описати людину, яка є невід’ємною частиною твого життя і того, ким ти є?
Коли я намагаюся висловити словами, як багато моя мама означає для мене, я починаю плутатися, тому що не існує стислого способу описати її цінність.
Моя мама – це всі хороші прикметники. Вона – сила бурі і сяйво сонця. Вона – це миттєва підтримка і заспокійлива втіха. Вона моя найкраща подруга, моя найбільша прихильниця і мій вічний зразок для наслідування. Вона – це все, що я хочу наслідувати в жінці.
Якось я сказала мамі, що якщо я буду хоча б на чверть такою матір’ю, якою вона є для мене, то я досягну успіху у вихованні дітей, і це правда. З віком ми починаємо бачити в своїх батьках більше людей і усвідомлювати ті жертви, на які вони так охоче йшли заради нас. Дорослішання і відкриття очей на її повну історію, яка розширює її до багатьох ролей, окрім ролі моєї матері, змусило мене захоплюватися нею ще більше.
Вона навчила мене користуватися своїм голосом, стати письменницею, йти за своїми мріями, і на кожному кроці нагадувати собі, що мої слова мають сенс і що я ніколи не буваю самотньою.
Вона навчила мене, що в житті “ти маєш будувати своє власне щастя”, а потім надала мені інструменти для побудови життя, яке я люблю.
Вона навчила мене перемагати дискомфорт і бути впевненою в тому, ким я є, нагадуючи мені, що “кожен крихітний, хиткий жолудь має всередині себе дуб, готовий стати високим”, і що вона завжди буде плекати мене, поки я не проросту корінням і не розкину свої гілки.
Вона навчила мене мистецтву сім’ї, дружби, любові та вірності. Що коли ти когось любиш, ти стоїш поруч з ним, ти захищаєш його, ти віддаєш йому всього себе.
Вона навчила мене щедрості і тому, що “Ніколи не віддавай з наміром отримати – віддавай виключно з доброти свого серця”.
Усьому цьому я навчилася, спостерігаючи за нею, і все ще іноді не усвідомлюю масштабу її краси – всеосяжної і світлої.
Тому, коли я намагаюся висловити словами, як багато моя мама означає для мене, моя мета – показати їй фреску, на яку перетворюється мій розум, коли я її уявляю.
Я бачу всі наші спогади:
Одноденні поїздки в нові міста на обід і шопінг по бутіках.
Вечори кіно на дивані, сміх, сльози і багато м’ятного морозива з шоколадною крихтою.
Танці в барах, на весіллях, на нашій кухні та в будь-якому іншому місці, де ми чуємо гарну мелодію.
Розмови рано-вранці з міцною кавою та скуйовдженим волоссям на голові.
Я бачу її історію, як багато вона досягла, і відчуваю, як пишаюся нею. Я відчуваю її безумовну любов і підтримку.
Коли я намагаюся висловити словами, як багато моя мама означає для мене, я пишу це, а потім дзвоню їй, щоб сказати: я люблю тебе.